Отець Петро Кашуба

Отець Петро Кашуба, народився в 1890 році в Жовтанцях, повіту Жовкла. Теологічні студії скінчив у Львові і та Інсбруці. Належав до дуже пильних студентів. Висвячений у 1917 році, вступив до УГАрмії і був призначений духовним референтом при 1-му Корпусі. Про часи боїв УГА під Золочевом згадує Марійка Янів ось так: «Бій під Золочевом. наші позиції в лісі. Кажуть, що там є ранені. Іду навпростець, бо дороги не знаю. Орієнтуюсь по свисті куль. Нараз чую із-за недалекого дерева польський голос: «Не стріляй, не роби галасу! Ми їх перше окружимо.» Я поміж деревами завертаю в протилежний бік. По кількахвилиннім ході на одному закруті зустрічаю нашого польового духівника о. Петра Кашубу і розказую про цілу подію. Отець був дуже вдоволений зі стрічі зі мною і каже: «Недалеко я залишив ранених, я їх висповідав, декого перев’язав кусниками подертої сорочки і саме спішу шукати санітарів, щоб можна їх якось забрати в безпечне місце.» Бог добрий поміг забрати ранених і ворог нас не оточив. Наші священики сповняли не лише чисто духовні обов’язки, але, як була потреба, то рятували і життя наших стрільців.» За Збручем у Вінниці захворів о. Петро Кашуба на тиф і був приміщений у шпиталі 1-го Корпусу. В тифозній гарячці маячив про повернення у рідні сторони і все питав, чи це правда, що большевиків вже розбили і ми можемо вертатись до Львова. Дня 6-го грудня 1919 року у Вінниці о. Кашуба помер, а о. Іван Лебедович відпровадив на вічний спочинок свого товариша і похоронив на католицькім кладовищі. Жертву для України зложили і два рідні брати о. Петра, які померли на тиф у Вінниці.