Отець Андрій Бандера народився 11 грудня 1882р. у м.Стрий на Львівщині у родині, де побожність і патріотизм були традиційними рисами. Закінчивши місцеву гімназію, продовжив навчання на богословському факультеті Львівського університету. Після студій одружився з Мирославою Глодзінською (також дочкою священика) і став помічником тестя на парохії Старого Угринова на Калущині.

З 1913р. о.Андрій – повноправний душпастир двох громад: Угринова та сусідньої Бережниці. В цей час побудовано хату-плебанію, відновлено після пожежі угринівську церкву В’їзду Господа в Єрусалим. Священик, будучи членом УНДП, вів активну громадську роботу через філію «Сільського господаря», «Просвіту». У Бандерів часто бували: Ярослав Веселовський – посол до парламенту Австро-Угорщини, Павло Глодзінський – активний діяч галицької кооперації, скульптор Михайло Гаврилко – виходець із Східної України.

У 1919 р. – о.Андрій став активним організатором державотворення ЗУНР на теренах Калущини, обраний послом до парламенту – Національних Зборів, далі став капеланом Української Галицької Армії (9 полк 3 Бережанської бригади 2 корпусу УГА). Виживши в «чотирикутнику смерті», врятувавшись від тифу о. Андрій Бандера повернувся в Угринів, принісши на собі (заховав під одягом) капеланський синьо-жовтий прапор. (Цей стяг у потайному місці зберігався до 1989р., далі – в сільській церкві, тепер – у експозиції музею С.Бандери).

З 1922р., після того, як селяни взяли Бандеру «на поруки», поляки знову допустили його служити в церкві, але незабаром, за прихильність до «візантійства» (течія в церковному житті, прихильники якої виступали за дотримання чистоти східного обряду в практиці УГКЦ), під тиском окупаційної влади парох змушений був переходити на парохії спочатку до Волі-Задеревацької, а потім – до Тростянця на Долинщині.

Під час голодомору Бандера у своїх проповідях закликав підтримати «братів з Великої України», попереджав про загрозу майбутнього червоного терору в Галичині, однак не захотів емігрувати, залишився зі своєю паствою. З прихом «перших совітів», о. Андрія взяли під пильний нагляд і заарештували напередодні відступу Червоної Армії, інсценізувавши переховування підпільника ОУН у його домі, це було у травні, а вже в липні розстріляли в Києві, за те, що він «является отцом руководителя ОУН»