Отець Адам Слюсарчик

Народився 24 червня 1912 року в селі Дібровка Самбірського повіту на Львівщині.  Закінчив Сяноцьку гімназію. Після здобуття атестату зрілості вступив до греко-католицької духовної в Перемишлі. Восени 1933 р. поїхав на навчання до Риму, де від 1 січня 1934 року навчався у Папській колегії св. Йосафата. Був висвячений у священичий сан у неодруженому стані 18 квітня 1937 р. Студії закінчив 15 липня 1938 р., захистивши докторську працю.

Після повернення на батьківщину в 1939 р. був призначений парохом у Вельчу. 1939-1940 рр. виконував функції пароха в Люблинцю Старому. Там провадив уроки катехизму. До 1945 року  був парохом с. Люблинець Новий Чесанівського деканату в повіті Любачів. Своєю ревною працею здобув велику пошану серед місцевого населення. В останніх роках Другої світової війни з огляду на небезпеку зі сторони польського підпілля часто ночував поза своїм домом, нічліг знаходив у своїх парохіан. На весні 1945 р. після вивезення на Україну, пароха церкви в Люблинцю Новому – Олександра Козенка, а також частини місцевих мешканців, залишився з вірними своєї Церкви обох Люблинців у найважчий для них час.

Отець А. Слюсарчик добре усвідомлював свою роль як священика так і громадського діяча, тому з повною посвятою працював для добра Церкви і українського народу. невдовзі отець стає одним із найвидатніших церковно-національних діячів Перемищини, здобуває повне визнання, повагу і любов серед вірних цілого Надсяння.

Правдоподібно, що в травні 1945 року завдяки його посередництву стали можливим досягнення порозуміння між Армією Крайовою та УПА в Руді Рожанській, котрі поклали край найкривавішому періоду українсько-польської боротьби на цьому терені. Невдовзі після цього о. Адам Слюсарчик цілковито віддався підпільній праці, де діяв під псевдонімом «Книга» чи «Роман». Від жовтня 1946 р. перебував у бункері технічного осередку Крайового Проводу ОУН «Вулкан», де займався перекладом на англійську та французьку мови звернень українського підпілля, які спрямовувалися до консульств західних держав. Протягом усього часу перебування в бункері о. Адам служив Святі Літургії, сповідав та причащав вояків УПА.

Існує три версії загибелі о. Слюсарчика. Згідно однієї – він загинув у Чесанівському лісі у нерівному бою з польським військом восени 1947 року. За іншою – загинув у бою з польським військом у селі Криве неподалік Ліська в січні 1947 року. Третє джерело подає, що отець Адам Слюсарчик загинув 19 вересня1947 року у криївці біля села Монастир у Любачівському повіті, коли польське військо оточило криївку. Місце поховання о. Адама Слюсарчика залишається невідомим.