Отець Григорій Рибчак

Отець Григорій Рибчак народився в січні 1859 року в селі Сваричів, повіт Долина, в Галичині. Нижчі класи гімназії закінчив в 00. Василіян в Бучачі, а вищі у Львові. По закінченні гімназії студіював теологію в університеті у Львові і був висвячений 1884 року. Був сотрудником в Бу¬чачі до 1887 року. Відтак одержав першу парафію в Угринові Долішнім, повіту Станиславів. Там був до 1894 року, а опісля переїхав у парафію Домажир, повіт Городок к. Львова. До цеї парохії належали ще села – Козичі, Зеленів і Жорниська. Виховав кадри національно-свідомих парохіян. За його ревну працю духовна влада у Львові надала йому крилошанські відзнаки і поручила провід Янівського деканату. Населення парафії Домажир стало, по розвалі Австрії, зі зброєю в руках до оборони своєї молодої української державності на відтинку львівсько-яворівськім. Поляки схопили о. Григорія Рибчака і вели його у ліс на розстріл. По дорозі наткнулись на українську стежу під командою Хархаліса, яка його врятувала. Супроти того о. Рибчак був змушений покинути парафію і свою родину та відійти разом з УГАрмією, з відділом отамана Шашкевича. В Бережанах зустрівся він зі своїм шурином, радником суду Федаком, військовим авдитором, та з ним, разом з армією перейшов Збруч, сповняючи обов’язки польового духівника. Був у Балті, а відтак після роззброєння УГАрмії вернувся знову у Домажир та не на довго. В 1921 році захворів на тяжкий грип і на 62-му році життя помер 21 січня 1921 року зі словами: «Шкода, що я так тішився, що Україна буде вільна.» Який дух панував в родині о. Григорія Рибчака, свідчить факт, що його донька Стефанія Рибчак, народжена. 1888 р. в Бучачі, кваліфікована медсестра, включилась від самого початку в працю для УГА. З початку працювала в військовому шпиталі приміщенім в Духовній Семінарії у Львові. Коли Львів дістався в руки поляків, перейшла бойову лінію і зголосилась до праці при організації шпиталя в Кристинополі (тепер Червоноград). Тут, серед дуже тяжких обставин, працювала з великою пос¬вятою. В Кристинополі заразилась сипним тифом і померла в Великодню Суботу, дня 18 квітня 1919 року. На самий Великдень україн¬ське стрілецтво поховало свою ідейну Сестрицю Стефу, а все населення Кристинополя з жалем супроводжувало її до могили.