Першим польовим духівником при УСС-ах був о. Андрій Пшепюрський. Уроджений в 1874 році в Яворові, гімназію закінчив в Перемишлі, а теологічні студії в університеті у Львові, а на четвертому році студій був в Духовній Семінарії в Перемишлі. В 1905 році одержав парохію Тарнавка біля Ланцута, що була висунена на захід, і оточена польськими селами. В Тарнавці заложив читальню «Просвіта», господарське товариство «Сільський Господар» та постарався про українську школу. В місяці грудні 1914 року став польовим духовником Українських Січових Стрільців, як перший духівник українських військових з’єднань в австрійській армії у війні проти московського царату, гнобителя України. З УСС-ами перебував на фронті аж до кінця першої світової війни. При кінці 1918 року захворів і одержав відпустку. На відпустці в Тарнавці застав його розвал Австрії. Місцевість ця була під польською владою. Тому не міг він повернутися до УСС, ані брати участь в діях УГА. В 1925 році переїхав на парохію Старява, повіт Мостиська. Тут розвинув свою діяльність як активний член української суспільності, не тільки в товариствах своєї парохії, але став діяльним членом повітових товариств у Мостиськах. Очолив філію «Сільський Господар», «Рідна Школа» і був повітовим організатором політичної організації Українського Національного Демократичного Об’єднання. Мав численні військові відзнаки. Пригадую собі, як одного разу стрінув я о. Андрія Пшепюрського в дорозі до Єпископської Консисторії в Перемишлі. На його грудях був цілий ряд військових відзнак. Єпископ Йосафат Коциловський іменував його радником Єпископської Консисторії в Перемишлі. Помер у Старяві в 1945 році цей небуденний священик, що ціле життя і свої сили посвятив праці над піднесенням культурно-освітнього та господарського рівня свого народу, зазнаючи багато прикрощів з боку польської і більшовицької влади, а в вирішальний момент готовий був жертвувати і своє життя за волю України.