Отець Іван Иосиф Лучинський, ЧСВВ

Отець Іван Лучинський, ур. 1888 року, по закінченні студій висвятився в 1916 році у безженному стані. Вступив до УГ Армії і став духовником 4-ої Золочівської бригади. Про час, перебутий за Збручем, згадує д-р Володимир Мурович так: «При 4-ій бригаді капеляном був о. Лучинський, що відтак став Василіянином. З ним я мав сердечні зв’язки. Він все був на фронті при стрільцях і піддержував їх на дусі. Зокрема, коли почався тиф. Пригадую собі, що при кінці жовтня женився наш отаман Шашкевич. Ми стаціонували в Червонім, посілість Терещенка і в його замку ми мешкали. Тоді з фронту прибув о. Лучинський і звінчав їх у православній церкві. Весілля було гарне. По вінчанню о. Лучинський від’їхав на фронт. Був цілий час зі стрільцями. Щойно на другий день прибув на відпочинок. По весіллю відіслано нас до Райгородка і тут ми держали фронт проти Денікінців вздовж ріки Бог, аж до Брацлава. О. Лучинський був все з нами. Все заходив до бригади. З Денікінського фронту переїхали ми на відпочинок до Немирова. Тут почалась епідемія тифу. Захворів і о. Лучинський. По повороті з полону став настоятелем в Духовній Семінарії у Львові. Про той час пише о. Ігнатій Галушка: «О. Іван Лучинський це лагідний, предобрий Самарянин, що все був готовий себе цілковито забути, щоб бути Самарянином для всіх. Так і у вирішальну хвилю служив своєму народові, що його всі забули і залишили». О. Лучинський вступив до Чину 00. Василіян і приняв ім’я Йосиф. Під час німецької окупації був у Дрогобичі. Згинув 1945 року, убитий большевиками в Галичині.